Нетрадиційний урок за проектною технологією

Доповідь вчителя образотворчого мистецтва і художньої культури Андруш Л.Л.

на засіданні МО вчителів гуманітарного циклу

Метод проектів — одна з аль­тернатив класно-урочної систе­ми, що використовується як до­повнення до інших видів навчан­ня, дає змогу отримати комп­лексне знання. Головна перевага такої системи полягає в тому, що дитина з великою зацікавленістю виконуватиме ту діяльність, яку обере самостійно.

Метод проектів — особистісно зорієнтований, дає змогу застосо­вувати різні дидактичні підходи (навчання в роботі, незалежні зна­ння, спільне навчання, рольова гра, дискусія, командне навчання), навчатися на особистому досвіді та на досвіді інших, врешті, дає задоволення учням, оскільки вони бачать результати своєї праці.

Під час роботи над проектом учитель допомагає учням шукати джерела інформації, координує весь процес, підтримує та заохо­чує учнів.

Проект спонукає учня вияви­ти інтелектуальні здібності, мо­ральні й комунікативні риси, про­демонструвати рівень володіння знаннями і загальнонавчальними вміннями, здатність до самоосвіти і самоорганізації. Проектній ді­яльності може передувати «моз­ковий штурм», у процесі якого визначаться нові цікаві проблеми для учнів. У процесі проектування учні синтезують знання під час їх пошуку, інтегрують інформацію суміжних дисциплін, шукають ефективніші шляхи вирішення за­вдань проекту, спілкуються одне з одним. Спільна діяльність реаль­но демонструє широкі можливос­ті співробітництва, під час якого учні  ставлять  мету,  визначають

оптимальні засоби її досягнення, розподіляють обов'язки, всебічно виявляють компетентність особис­тості. Проектна діяльність наочно демонструє можливості моно- і поліпредметного, індивідуального і групового проектів.

Проектна технологія поширена в американських і японських шко­лах. У перекладі з латини означає «самостійний пошук шляху» («кинутий уперед»).

Проекти існують різного типу, але в школі застосовують тільки один. Навчально-пізнавальний проект — це обмежений у часі процес, коли відбувається ціле­спрямована зміна певної систе­ми знань на основі конкретних вимог до якості результатів, чіткої організації, самостійно­го пошуку розв'язання проблеми учнями. За визначений час (від од­ного уроку до 2—3 міс.) учні вирі­шують пізнавальне, дослідне, кон­структорське або інше завдання. Необхідно отримати нові знання в процесі розв'язання навчально-пізнавальної проблеми.

Головні умови організації роботи над проектом

1.  Професіоналізм учителя, зна­ння ним особливостей проектної методики, усвідомлення широких

можливостей   розвитку   учнів   у процесі проектної діяльності.

2.Навчання учнів і оволодіння ними технології проектної діяль­ності (вміння визначати мету, за­вдання бачити предмет досліджен­ня, визначати гіпотезу, планувати свою діяльність і діяльність своїх товаришів). Здатність чітко, сис­тематично виконувати сплановану роботу, що є неодмінною умовою для розвитку

школярів, які беруть участь у реалізації проекту, досяг­ненні мети проекту.

3.Прагнення учнів брати участь у роботі над проектом; певний рівень володіння знаннями з предмета і загальнонавчальними  інтелектуальними  уміннями.

4. Почату спільну роботу вчителя й учнів за проектом варто доводити до кінця, по­етапно узгодивши її проміж­ні результати з учителем.

5. Наявність інформації про ви­конання проекту.

Методика проектної діяль­ності

1.    Вибір проблеми, обґрунту­вання  практичної значущості  її результату.

2. Визначення мети і поетап­них завдань.

3. Визначення масштабів ро­боти, засобів і методів досягнення мети, рамки інтеграції з іншими

предметами, передбачувані склад­ності, терміни, поділ усієї роботи на етапи.

4. Формулювання гіпотези, ідеї реалізації.

5. Вибір виконавця чи команди для здійснення проекту. Розподіл обов'язків на кожному з етапів проекту за умови загальної рівно­правності   учасників.   Мотивація учасників.

6. Плануючи проект, необхідно продумати його загальну модель і її структуру. (Модель — це умов­ний образ, схема остаточного ре­зультату проекту.)

7.    Вибрати двох учнів, що від­повідають за інформаційне забез­печення проекту — випуск бюле­тенів. Позначити основні прин­ципи оформлення, періодичність випуску.

Вимоги

1. Проект розробляють за іні­ціативою учнів, але тему може запропонувати вчитель. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи її реалізації в кожній групі

будуть різними. Можливе одно­часне виконання учнями в класі різних проектів.

2. Проект слід зробити значу­щим для найближчого й опосеред­кованого оточення учнів.

3. Проектна діяльність має до­слідний характер, моделює робо­ту в науковій лабораторії і тому необхідно розробити апарат дослі­дження, обґрунтувати його.

4. Проект педагогічно значу­щий, тобто учні в процесі його здійснення здобувають нові зна­ння, будують нові взаємини, опа­новують загальнонавчальні вмін­ня.

5.    Проект заздалегідь сплано­ваний, сконструйований спільни­ми зусиллями вчителя та учнів, водночас, у міру його розгортан­ня, можна допускати гнучкість і зміни.

6. Проект рекламують у рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення   мотивації  участі   в його реалізації, усвідомлення його суспільної значущості.

7.  Проект реалістичний,  має певне практичне значення, зорі­єнтований на можливості учнів. Можливе широке розмаїття тем.

Етапи проектування

1.      Початковий. Розробка ос­новних ідей, констатація вивче­ності проблеми, збирання та аналіз даних, обґрунтування актуалізації, формулювання  гіпотези  (припу­щення про результати і шляхи їх досягнення).

2.  Етап розробки. Вибір ви­конавця (одного чи декількох), формування   команди,  розподіл

обов'язків,  планування, роботи, розробка  змісту  етапів,  визна­чення форм і методів керування й контролю, корекція з боку пе­дагога.

3.  Етап реалізації проекту. Інтегрування    й    акумулювання всієї  інформації  з  урахуванням
теми,  мети. Підготовка наочно-графічного   матеріалу,   розробка аудіо-  відеоряду   проекту.   Кон­троль і корекція проміжних ре­зультатів, співвіднесення їх з ме­тою,    керівництво,   координація роботи учнів.

4. Завершення проекту. Демон­страція й захист проекту в класі, на конференції, внутрішньошкільній паралелі тощо. Зіставлення пер­винних завдань і результатів до­слідження. Оцінювання і підбиття підсумків. Розформування команди. Обговорення результатів проекту, пізнавальних і моральних знахідок.

Як відомо, в традиційній педаго­гіці відбувається одностороння пе­редача знань: учитель говорить — учень слухає, учитель знає все — учень не знає нічого, учитель ду­має — учень відтворює знання, які отримує в готовому вигляді, учи­тель керує — учень підпорядко­вується, учитель вибирає — учень приймає, учитель активний — учень пасивний, учитель визначає зміст навчання — учень до нього пристосовується.

На жаль, і зараз це доволі по­ширене явище. Відійти від тра­дицій у навчанні, для яких типо­вою є пасивність учня, дає змогу метод проектів, де творча діяль­ність учнів відіграє головну роль: учень визначає мету діяльності — учитель допомагає йому в цьому, учень відкриває нові знання — учитель рекомендує джерела знань, учень експериментує — учитель розкриває можливі форми і методи експерименту, допомагає організовувати навчально-трудову діяльність, учень вибирає — учи­тель сприяє прогнозуванню резуль­татів вибору, учень активний — учитель створює умови для про­яву активності, учень суб'єкт на­вчання — учитель партнер, учень відповідає за результати своєї ді­яльності — учитель допомагає оцінити отримані результати і ви­являє спосіб удосконалення діяль­ності.

Метод проектів є результатом спільних дій, але це треба розу­міти не тільки як спільну роботу учня і вчителя. Відповідальним за навчання стає все суспільство: батьки, вчителі, роботодавці, за­соби масової інформації, громад­ськість.

Нинішня система освіти сти­кається з багатьма проблемами, одна з яких — прискорення еко­номічного розвитку та іноді непередбачуваність результатів цього розвитку.  Якщо раніше системи навчання були створено так, щоб підготувати й адаптувати дітей до наперед визначених дій, то нині педагоги мають готувати молодь до життя в суспільстві, що розви­вається в ринкових умовах.                                                                                                                 

                                                                                                                    Етапи підготовки

                                                                                                                     нетрадиційного уроку

Метод проектів є інноваційною педагогічною методикою. Він дає змогу якнайповніше враховувати індивідуальні особливості кож­ного учня, тобто реалізовувати особистісно зорієнтований підхід у навчанні, заснований на осо­бистіших характеристиках, що передує досвіду, рівні інтелекту­ального та фізичного розвитку ди­тини. Метод проектів допомагає розв'язати проблему мотивації, створити позитивну атмосферу навчання, навчити дітей застосо­вувати свої знання на практиці для розв'язання життєвих і особистіс-них проблем. (Див. схему Схема 1 являє собою етапи підготовки та проведення не­традиційного уроку в межах проектної методики. Вона при­значена для вчителів різних предметів.

Багато дітей, закінчуючи шко­лу, не мають уявлення про харак­тер своєї професійної діяльності. Вони повинні вміти працювати в

групі, бути здатними до ризику, мати почуття відповідальності, прагнути досконалості, бути іні­ціативними, здатними до само­розвитку, досконало знати свою справу, мати розвинуте почуття суперництва.

Нестабільність, яка ще існує в Україні, спонукає вчителя не лише передати інформацію дітям, а й навчити їх користуватися своїми знаннями. Тому старшокласникам доцільно пропонувати на основі здобутих знань дослідити тему, яка їм цікава на даному етапі. Це допоможе об'єднати теоретичні знання з практикою, розвивати в дітях логічне мислення, творчий підхід до справи.