Тезаурус бібліотекаря

Найбільш поширені нові терміни, 

які позначають нові форми викладання інформації, 

інноваційні форми масової бібліотечної роботи з учнями тощо.

Буктрейлер – форма реклами книги, анонс на книгу у вигляді короткого відеоролика, який включає в себе найяскравіші моменти книги або в тому чи іншому вигляді візуалізує її зміст.

Вебінар – способ організації зустрічей онлайн, формат проведення семінарів, тренінгів та інших заходів за допомогою Інтернету.

Вірусний маркетинг - загальна назва різних методів розповсюдження реклами, що характеризуються розповсюдженням у прогресії, близької до геометричної, де головним розповсюджувачем інформації є самі отримувачі інформації, шляхом формування змісту, здатного залучати нових отримувачів інформації за рахунок творчої, незвичної ідеї.

Геокешинг - туристична гра із застосуванням супутникових навігаційних систем, яка полягає у знаходженні схованок, захованих іншими учасниками гри.

Інфографіка (лат. Informatio + греч. γραφω) – графічний спосіб подачі інформації, даних і знань.

Копіпаст (англ. copy + paste) – використання чужої інформації на своєму ресурсі (копіювання і вставка) без вказівки авторства.

Лібмоб – рекламна акція, під час якої бібліотекарі виходять на вулицю з рекламними буклетами та проспектами, роздають перехожим, запрошують до бібліотеки та проводять бліц-опитування.

Підкастинг - окремий файл або серія оновлюваних аудіо-відеоресурсів, доступних для прослуховування, просмотру або скачування в Інтернеті.

Печа-куча - конференція з форматом виступів 20 слайдів по 20 хвилин.

Фандрейзинг - пошук і залучення додаткових джерел фінансування.

Флешмоб - заздалегідь спланована масова акція, в якій велика група людей з’являється в громадському місці, виконує заздалегідь обговорені дії, а потім розходиться.

Форум-театр - методика інтерактивної роботи серед різних шарів суспільства, спрямована на вирішення соціальних проблем, на пошук в рамках запропонованого спектаклю разом з учасниками і учасницями шляхів вирішення проблеми або виходу зі складної життєвої ситуації.

Хаукаст (англ. how to +broadcasting) – відеороліки, в яких розповідається і демонструється «як робити».

Словник шкільного бібліотекаря

Академік — в Україні академічне звання, яке ма­ють дійсні члени НАН України і ряду галузевих ака­демій. Академіки обираються Загальними зборами даної академії з числа вчених, які збагатили науку працями першорядного наукового значення. Існують також звання почесний академік й іноземний член. Звання академіка існує також в академіях за­рубіжних країн.

Академія — давньогрецька філософська школа, яку заснував Платон; вищі наукові центри Націо­нальна академія наук України, академії наук за­рубіжних країн, галузеві (педагогічних, медичних, аграрних); вищий навчальний заклад (академія військова, сільськогосподарська тощо).

Аналіз і синтез — діалектично суперечливі проце­си мисленого або практичного розчленування на складові частини — аналіз і об'єднання цілого з час­тин —синтез. Аналіз і синтез — взаємопов'язані і взаємозумовлені логічні методи наукового пізнання, що виникли на основі практичної діяльності людей, їхнього досвіду.

Аналітико-синтетичне обробляння інформації — перетворення змісту документів з метою їх аналізу, виокремлення з них необхідних відомостей, а також їх оцінка, порівняння та узагальнення. Складові ць­ого процесу : анотування, реферування, виокремлен­ня фактів, підготовка оглядів.

Аналітичний звіт — особлива форма дослідниць­кої роботи, частіше за все використовується при за­вершенні чергового етапу дослідження або як конт­рольний документ при атестації, закінченні навчаль­ного року.

Архів — установа, яка займається збиранням, упорядкуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток і т. ін.; відділ установи, в якому збираються старі документи, листи тощо; листи, ру­кописи, знімки і та ін., що стосуються діяльності якої-небудь установи або особи.

Бібліографічне описування — сукупність бібліог­рафічних відомостей про документ, наведених за встановленими правилами и призначених для його ідентифікації та загальної характеристики; одна з операцій при складанні бібліографічного посібника.

Біографічний метод — один з методів психо­логічного дослідження. Використовується при вив­ченні психологічних особливостей тієї чи іншої лю­дини. Суть його полягає в збиранні й аналізі інфор­мації, яка характеризує життєвий шлях і розвиток психічних властивостей досліджуваної особи.

Бібліотека — інформаційний, культурний, освіт­ній заклад, що має упорядкований фонд документів і надає їх у тимчасове користування фізичним та юри­дичним особам; установа, культосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали, аудіовідеодокументи, а також здійснюється популя­ризація джерел інформації: більш-менш значна кількість книжок, спеціально підібраних для читан­ня, наукової роботи, з метою колекціонування і та ін; приміщення, кімната для зберігання книжок, кни­госховище; назва споріднених за темою серійних ви­дань або книжок чи журналів, призначених для пев­ної категорії.

Бібліотечна система України — розгалужена мережа бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємовикористанням бібліотечних ресурсів.

Бібліотечний фонд — упорядковане зібрання до­кументів, що зберігається в бібліотеці.

Бібліотечні ресурси — упорядковані фонди доку­ментів на різних носіях інформації, довідково-пошу­ковий апарат, матеріально-технічні засоби опрацю­вання, зберігання і передачі інформації.

Вибірка в експерименті — це визначення кількісного та якісного складу його учасників.

Висновок — остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостере­жень, міркувань або розгляду певних фактів.

Відкриття — те, що стало відомим внаслідок досліджень і т. ін.; дія за значенням відкрити.

Вторинний документ — це документ, що являє со­бою результат аналітико-синтетичної та іншої переробки од­ного або кількох документів.

Генетичний метод у психології — спосіб дослідже­ння психічних явищ, що ґрунтується на аналізі їхнього походження й розвитку.

Дані — інформація, яка подана у формі, придатній для її оброблення електронними засобами.

Депонування — форма збирання і розповсюджен­ня рукописних робіт, переважно наукових.

Детермінаційний аналіз будується на встанов­ленні причинно-наслідкових зв'язків між явищами, структурами, функціями, ознаками, становищами.

    Джерелами інформації є передбачені або встанов­лені Законом носії інформації:  документи та інші  носії   інформації,   які   являють   собою   матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідом­лення засобів масової інформації, публічні виступи.

Дисертант — особа, яка публічно захищає науко­ву працю (дисертацію) на здобуття вченого ступеня.

Дисертація (лат. — розвідка, дослідження) нау­кова праця, підготовлена для прилюдного захисту на здобуття вчених ступенів кандидата і доктора наук.

Діагностування — така дослідницька операція, яка дозволяє виявити, виміряти і зафіксувати стан яви­ща, яке стало предметом перетворення в практиці.

Доктор наук — (doktor — учитель, наставник) — науковий ступінь. Присвоюється особам, які захис­тили докторську дисертацію й мали до того, як пра­вило, вчений ступінь кандидата наук (в Україні) або магістра.

Документ — матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксо­ваної на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптич­ному диску або іншому носієві.

Доповідь — прилюдне повідомлення на певну те­му; текст такого повідомлення; усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.

Досвід — сукупність знань, уміння, які здобува­ються в житті, на практиці; те, що вже було у житті, з чим доводилося зустрічатися; уся сукупність чут­тєвих сприйнять, що набуваються в процесі взаємо­дії людини з зовнішньою природою і становить осно­ву всіх наших знань про матеріальний світ.

Дослідник — той, хто займається науковими дослідженнями, вивченням, обслідуванням чого-не­будь; той, хто проводить досліди переважно над ви­рощуванням сільськогосподарських культур, виве­денням нових сортів і та ін.

Дослідництво — проведення дослідів над вирощу­ванням сільськогосподарських культур, виведенням нових сортів і та ін.

Дослідницька робота — робота, пов'язана з науко­вим дослідженням.

Дослідницький — пов'язаний з науковим дослідженням; призначений для ведення дослідів.

Дослідницький метод (принцип) в навчанні — метод залучення учнів до самостійних і безпосе­редніх спостережень, на основі яких вони встанов­люють зв'язки предметів і явищ дійсності, формулю­ють  висновки,   пізнають  закономірності.   Внесення елементу дослідження в навчальні заняття сприяє вихованню в школярів активності, ініціативності, допитливості, розкриває їхнє мислення, заохочує потребу дітей і підлітків у самостійних пошуках.

Дослідно-експериментальний — призначений для дослідного, експериментального виробництва.

Дослідно-конструкторський — стосовно до кон­струювання і виготовлення дослідних зразків.

Дослідно-промисловий — пов'язаний з випробу­ваннями перед масовим випуском промислової про­дукції.

Доцент — (від лат. docens — той, хто навчає) — вчене звання для викладачів вищих навчальних зак­ладів.

Евристика (грец. — знаходжу, відкриваю) спеці­альні методи розв'язування задач (евристичні мето­ди), які протиставляються формальним методам розв'язання, що спираються на точні математичні моделі; організація процесу продуктивного творчого мислення; наука, яка вивчає евристичну діяльність; спеціальний метод навчання (сократові бесіди) або колективного розв'язання проблем.

Експедиція навчальна — форма навчально-вихов­ної роботи, яка дає можливість організувати дослідницьку громадсько-корисну діяльність учнів, пов'язану з певним навчальним предметом.

Експеримент — система прийомів і методів вив­чення явищ; вид дослідницької діяльності як части­ни дослідження, яке заключається в тому, що дослідник здійснює маніпуляцію змінними і спос­терігає ефект, спричинений цими діями на інші змінні;особливий вид спеціально розроблених умов спостереження; метод дослідження, який передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впливають ре­зультати діяльності учасників експерименту, дозво­ляють варіювати ці фактори з метою досягнення оп­тимальних результатів; предметна діяльність люди­ни, яка спирається на теоретичні знання і спрямова­на на пізнавальну діяльність

Експеримент лабораторний — проводиться в штучних умовах, де експериментатор має мож­ливість доцільно добирати параметри, штучно ство­рювати такі умови, які б забезпечували наукову чис­тоту експерименту і оптимальне просування дослі­дника до істини.

Експеримент навчальний — при вивченні природничо-науко­вих предметів (фізика, хімія, біологія та ін.) є засо­бом навчання (наочності) і змістом освіти.

Експеримент педагогічний — науково поставле­ний дослід у галузі навчальної чи виховної роботи, спостереження досліджуваного педагогічного явища в спеціально створених і контрольованих дослідни­ком умовах.

Експеримент природний — особливий вид експе­рименту, за якого досліджувані особи не знають про те, що вони вивчаються педагогом, психологом чи іншим дослідником.

Експеримент психологічний — метод пізнання психічної реальності, за якого психічні явища вив­чаються у спеціально створених або контрольованих дослідником умовах.

Експертиза — (від лат. Ехреrtus — досвідчений) — метод дослідження експертом якихось справ, питань у тій чи іншій галузі знань.

Запам'ятовування — один з основних процесів пам'яті, який полягає в закріпленні відчуттів, об­разів сприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв'язків між ними (асоціацій). Запам'ятовування — основа накопичення, збереження й відтворення пізнавальної інформації і досвіду.

Знання — особлива форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійснос­ті, яка характеризується усвідомленням їх істин­ності. Виражаються знання у поняттях, судженнях, концепціях, теоріях. Вони є одним із основних дже­рел розвитку і саморозвитку особистості, складають основу її успішного життєтворення.

Інтегральна інформаційна система — багатофунк­ціональна автоматизована інформаційна система, яка забезпечує різні види інформаційних послуг (комплексне інформаційне обслуговування) при од­норазовому вводі інформації в систему.

Інтелект (від лат. intellectus —пізнання, ро­зуміння, розум) — розумові здібності людини: здат­ність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мисли­ти, навчатися, пізнавати світ і переймати соціальний досвід; спроможність розв'язувати завдання, прийма­ти рішення, розумно діяти, передбачати.

Інтерактивна інформаційно-пошукова система — інформаційна система, яка функціонує в інтерактив­ному режимі.

Інформативність документа — якісна характерис­тика документа, яка виявляє його здатність задо­вольняти певну інформаційну потребу.

Інформаційна діяльність — це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Інформаційна послуга — це здійснення у визна­ченій законом формі інформаційної діяльності по до­веденню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Інформаційна продукція — сукупність інфор­маційних документів, баз даних, послуг.

Інформаційна система — система обробляння да­них про яку-небудь галузь знань, призначена для зберігання, пошуку та видачі інформації відповідно до запитів користувачів.

Інформаційна служба — організація (підрозділ, установа), які здійснюють практичну роботу по інформаційному обслуговуванню.

Інформаційне забезпечення дослідження — су­купність процесів по підготовці та доставці до дослідника інформації для вирішення дослідниць­ких завдань відповідно до етапів їх виконання.

Інформаційний пошук — пошук документів, відо­мостей про них або фактів, відповідно до інфор­маційного запиту.

Інформаційний центр — постійний або тимчасово діючий інформаційний орган, який здійснює інфор­маційне обслуговування користувачів за раніше виз­наченою тематикою.

Інформаційні ресурси — сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, ба­зах даних тощо).

Інформація (від лат. іпfоrтatіоп — відомості про які-небудь події, чиюсь діяльність); повідомлення; знання про що-небудь; невід'ємна складова успішної життєдіяльності особистості.

Інформація довідково-енциклопедичного характе­ру — це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, держав­не життя та навколишнє природне середовище.

Кандидат наук — (від лат. саndidatus — одягне­ний у біле) — перший науковий ступінь в Україні, що присуджується особам з вищою освітою, які склали кандидатський мінімум і прилюдно захисти­ли кандидатську дисертацію.

Каталог бібліотечний — перелік джерел інфор­мації наявних у фонді конкретної бібліотеки або гру­пи бібліотек. Організується за певним принципом і розкриває склад і зміст бібліотечних фондів.

Кількісні методи обробляння інформації — це ме­тоди пов'язані з вимірюванням і відхиленням від глибинного, змістовного смислу інформації. Ці мето­ди називають формальними. До цієї групи входять статистичні, математичні, кібернетичні, науково-мет-ричні методи.

Кластерний аналіз — математична процедура багатомірного аналізу, яка дає можливість на основі багатьох показників, що характеризують ряд об'єк­тів, групувати їх у класи (кластери) таким чином, аби об'єкти, які входять до одного класу, були більш однорідними, схожими в порівнянні з об'єктами, що входять до інших класів. Застосовуються в психолого-педагогічних дослідженнях.

Комплексні методи дослідження — це методи, які складаються з простих і складних.

Конспект — стислий писаний виклад змісту чого-небудь.

Конвент-аналіз — один із методів аналізу зміс­ту документів. Застосовується при бібліографуванні. Здійснюється шляхом формалізованого розбору значних масивів тексту на основі виокремлення елементів, які відіграють роль одиниць спостереження.

Кореляційний аналіз —це процедура встановлен­ня залежності розвитку одного елемента ситуації, процесу або системи до іншого.

Користувач бібліотеки — фізична чи юридична особа, яка звертається до послуг бібліотеки.

Критичний аналіз спрямований спеціально на ви­явлення слабких сторін діяльності та особистості.

Лабораторія — (лат. laboratorіит, від laboro - працюю) — спеціалізована установа або відділ уста­нови будь-якого підприємства, навчального закладу, науково-дослідного інституту, де проводиться експе­риментальна науково-дослідна й навчальна робота, здійснюються випробування, аналізи; спеціально об­ладнане приміщення для проведення науково-дослідної роботи, наукових або навчальних експериментів, контрольних випробувань.

Мала академія наук — громадська організація, програмним завданням якої є сприяння одержанню якісної освіти, формування наукового світогляду учнів; форма позашкільної освіти; всеукраїнське державно-громадське творче об'єднання учнів нав­чальних закладів різних типів, яке сприяє виявлен­ню здібностей, обдарувань, самовизначенню та самореалізації особистості засобами залучення до пошу­ково, експериментальної, дослідницької роботи в різних галузях науки, техніки і культури та забезпе­чує її творчий, інтелектуальний, духовний розвиток, підготовку майбутньої професійної еліти.

Метод — шлях дослідження чи пізнання; спосіб організації практичного й теоретичного освоєння дійсності, зумовлений закономірностями розслідува­ного об'єкта

Методи дослідження — прийоми, процедури та операції емпіричного і теоретичного пізнання й вив­чення явищ дійсності .

Методи педагогічного дослідження — це способи вивчення педагогічних явищ, отримання наукової інформації про них з метою встановлення зако­номірних зв'язків і побудови наукових теорій. З їх допомогою можна отримувати більш широку, об'єктивну та достовірну інформацію.

Міжбібліотечний абонемент — форма бібліотечно­го обслуговування, заснована на взаємному викорис­танні бібліотечних фондів і довідково-пошукового апарату бібліотек.

Монографія — ґрунтовне наукове дослідження, в якому висвітлюється одне питання, одна тема.

Наука — соціально значуща сфера людської діяльності, функцією якої є вироблення й викорис­тання теоретично систематизованих об'єктивних знань про дійсність; складова духовної культури суспільства; діяльність по здобуванню нового знання і результат цієї діяльності.

Наукова робота — робота, що стосується науки; дослідження з метою одержання наукового результату.

Науковий результат — нове знання, одержане в про­цесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, науко­вого повідомлення про науково-дослідну роботу, моног­рафічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Наукові методи дослідження — складні дослі­дження, які вимагають від дослідника навчання і особливих умов застосування. Це експеримент, складні форми тестування, метод незалежних харак­теристик, автобіографічний метод та ін.

Науково-дослідний — пов'язаний з проведенням наукових досліджень і розробок.

Науково-дослідні установи — державні, приватні установи, де проводять основні наукові дослідження й підготовку наукових кадрів.

Науково-прикладний результат — нове конструк­тивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впро­ваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Об'єкт дослідження — предмет наукового дослі­дження.

Оперативні методи дослідження — методи, які дозволяють отримувати первинну інформацію в так званому пілотажному, тобто попередньому, приблиз­ному дослідженні.

Опонент — особа, яка заперечує кому-небудь у публічній бесіді, на диспуті, захисті наукових робіт учнів, дисертації .

Опонувати — виступати із запереченням чого-не­будь у публічній бесіді, диспуті, захисті наукових робіт учнів, дисертації тощо.

Первинний документ — це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Пізнання — процес цілеспрямованого активного відображення об'єктивного світу у свідомості людей; специфічна, вища форма відображення, здатна вихо­дити за межі наявного стану речей, тобто відобража­ти не тільки сучасне, а й майбутнє , не лише дійсне, а й численні можливості — конкретні й абстрактні — для вибору тієї з них, що найбільше відповідає інте­ресам людини.

План дослідження — задум, проект, що передба­чає перебіг, порядок проведення дослідження.

Повідомлення — дія за значенням повідомити, повідомляти і повідомлятися; те, що сповіщається комусь; письмова чи усна інформація; дані, інфор­мація, передані, викладені ким-небудь; невеликий публічний виступ, невелика доповідь на якусь тему; папір, документ, у якому про щось повідомляється.

Понятійний апарат дослідження — апарат стосов­ний до понять дослідження.

Поняття — одна з форм мислення, результат уза­гальнення суттєвих ознак об'єкта дійсності; ро­зуміння чого-небудь, що склалося на основі якихось відомостей, власного досвіду; думка про що-небудь, погляд на щось; сукупність поглядів на що-небудь, рівень розуміння чогось.

Порівняльний аналіз — співставлення явищ, які мають єдину природу і загальні характеристики.

Пошукова робота — творча робота, спрямована на відкриття нового в науці, мистецтві, на виробництві і та ін.

Приватна бібліотека — бібліотека, яка належить одній людині, сім'ї та задовольняє переважно індивідуальні інформаційні потреби власника.

Проект — сукупність документів (розрахунків, креслень, макетів тощо), необхідних для зведення споруд, виготовлення машин, приладів; попередній текст якого-небудь документа, що виноситься на об­говорення, затвердження; щось незакінчене, наміче­не лише в загальних рисах; задуманий план дій, за­дум, намір.

Проектант — той, хто розробляє, або захищає проект.

Проектувати — складати, розробляти проект; конструювати що-небудь; планувати, намічати здійснити що-небудь.

Прості методи дослідження — це дослідницькі операції, які допомагають здобувати нову інфор­мацію Наприклад методи малюнка, інтерв'ю, анке­тування та ін. Ці методи можна застосовувати в цілому, не поділяючи їх на більш прості дії.

Професор — (лат. рrofessor— викладач, учи­тель) — вчене звання, що присвоюється найбільш кваліфікованим викладачам вищих навчальних зак­ладів і науковим співробітникам науково-дослідних установ; особа, яка має це звання.

Психологічний аналіз — розкриття психічних умов і психічної структури людини; метод дослідження людини, трудової, навчальної діяльності, зокрема процесу засвоєння нею знань, набуття компетенцій, з'ясування труднощів, з якими вони при цьому сти­каються, шляхів подолання цих труднощів.

Ранжирування — послідовне розміщення чогось (за ступенем значимості, важливості і та ін.).

Репрезентативність — представництво учасників, достатнє для отримання висновків, здатних для роз­повсюдження на всю генеральну сукупність подіб­них явищ.

Реферат — стислий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книгу; доповідь на будь-яку тему, написана, зроблена на основі критичного огляду джерел інфор­мації.

Реферативний — який викладає зміст чого-небудь у вигляді реферату; який містить реферат, реферати.

Рецензент — автор рецензії; той хто спеціально пише рецензії, відгуки для преси.

Рецензія — аналіз, оцінка; стаття, що аналізує і оцінює який-небудь твір, спектакль, концерт і та ін.

Самопізнання — дослідження, пізнання самого се­бе; здатність притаманна лише людині; здійснюєть­ся за допомогою розуму.

Самостійна наукова робота учнів — різноманітні види індивідуальної та колективної наукової діяль­ності школярів, які здійснюються ними на навчаль­них заняттях або вдома за завданнями керівника на­укової роботи, але без його безпосередньої участі.

Синтез — практичне чи мислене сполучення час­тин або властивостей (сторін) об'єкта вивчення в єдине ціле; одна з основних розумових операцій, при обов'язковій участі якої здійснюється процес пізнан­ня й навчання.

Систематизація — розумова діяльність, в процесі якої розрізнені знання про предмети (явища) об'єктивної дійсності зводяться в єдину наукову сис­тему, встановлюється їхня єдність на основі вибрано­го принципу. Вона спирається на класифікацію, ана­ліз і синтез істотних властивостей певної об'єктивної системи. Здійснюється у формі відповідних логічних систем — теорії, гіпотези тощо.

Системний аналіз — метод підготовки й обґрунту­вання рішень з розв'язання складних комплексних проблем.

Системний підхід — напрям у спеціальній методо­логії науки, завданням якого є розробка методів дослідження й конструювання складних за ор­ганізацією об'єктів як систем.

Складні методи дослідження складаються з простих, Це методи бесіди, спостереження, гри та ін.

    Список джерел інформації — бібліографічний спи­сок джерел, використаний автором при написанні мо­нографії, реферату, статті або будь-якого іншого до­кументу. Відображає як правило найціннішу інфор­мацію по темі, вміщується в кінці основного тексту.

    Соціометрія — галузь соціальної психології, пред­метом якої є міжособові відносини в малих соціаль­них групах. За допомогою спеціальної методики (соціометричний тест та ін.) соціометрія експери­ментально досліджує взаємні суб'єктивні ставлення членів групи один до одного, структуру і динаміку цих взаємин, становище індивідів у групі, питання лідерства тощо.

Спостереження — те, що виявили, помітили після уважного розглядання, вивчення, дослідження і т. ін. кого-, чого-небудь; дія за значенням спостерегти, спостерігати.

Статистичних гіпотез  перевірка полягає в пе­ревірці припущень: про характер розподілу випадко­вих величин і про зв'язки між ними, про прина­лежність даних до однієї генеральної сукупності, про достовірність відмінностей тощо. Застосовується пе­реважно в експериментальних дослідженнях для обґрунтування правдоподібності тих або інших змістових педагогічних суджень про переваги того чи іншого наукового методу.

Статистичні методи — методи прикладної матема­тичної статистики, що використовуються в науці в основному для обробки результатів дослідження.

Структурний аналіз — це визначення ролі та зна­чення якого-небудь фактора успішності функціону­вання певної структури.

Тактика дослідження — це система локальних практичних дій, спрямованих на досягнення мети.

Творчість — діяльність, результатом якої є ство­рення якісно нових матеріальних благ і духовних цінностей. Вона має психологічний аспект і передба­чає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що характеризується новизною та оригінальністю.

Тезаурус — словник термінів-понять, які входять до складу певної теми, проблеми, науки в цілому.

Теорія — особлива сфера людської діяльності та її результатів, яка включає в себе сукупність ідей, пог­лядів, концепцій, вчень, уявлень про об'єктивну дійсність, протистоїть практиці як предметно-чуттєвій діяльності і водночас перебуває з нею в ор­ганічній єдності; форма вірогідних наукових знань, що дає цілісне уявлення про закономірності і суттєві характеристики об'єктів.

Термін — слово, або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь га­лузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя. Узагальнення — логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Умовивід — одна з основних форм теоретичного мислення (поряд з поняттям і судженням), спосіб логічного зв'язку висловлювань.

Узагальнення досвіду роботи — виконує декілька функцій: метод дослідження; джерело інформації; критерій оцінки ефективності перевірки теорії, засіб стимулювання; тема та мета дослідження.

Факторний аналіз — (від лат. faciо — роблю) — математично-статистичний метод обробки коре­ляційних матриць (таблиць), який застосовується з метою визначення тих «факторів» (детермінант), які лежать в основі кореляцій між змінними, які зіставляються.

Формуючий експеримент — постановка науково обґрунтованого дослідження; метод активного фор­мування певних якостей особистості в природних умовах.

    Функціональний аналіз — це характеристика об'єкта з позицій його прав і обов'язків, тобто функ­цій, які виконуються в певній ситуації, процесі, сис­темі, а також встановлення залежності цих функцій.

    Якісні методи обробляння інформації — це мето­ди, які пов'язані з тлумаченням змісту, виявленням походження, внутрішньої структури природних і суспільних явищ (фактів).